virua

Кожен з нас рано чи пізно вимушений шукати собі роботу. Є, як правило, два фактори, які впливають на вибір. Перший - здібності, другий - бажання ту чи іншу справу роботи. Якщо здібності, нахили, вміння на момент пошуку вже сформовані, то для зміни вподобання достатньо інколи тижня-другого.

Розкажу я вам історію про те, як у мене відбувався пошук роботи на “все життя”.

Про всі спроби не розповідатиму (це і вам не цікаво, і мені важкувато набирати), а лише про ті, що зв’язані з Веб‘ом.

Щодо здібностей, то маю трохи нахил до точних наук. З часом в універі сформувалися більш професійні навички роботи з ПК, навчили мене там програмувати (за традицією почалось все з Паскаля).  З кожним днем Інтернет манив мене все більше і я взявся самостійно освоювати ази веб-програмування: трохи то, трохи сьо Час йшов… А було то десь на середині 4-го курсу (робота за спеціальністю щось мене не манила). І я осмілів, вирішив, що вже достатньо знаю, щоб попрацювати на “чужого” дядька хоча б за мінімальні гроші. (Але, що я там знав тоді!).

Якось моя знайома, яка була в курсі моїх справ, запропонувала сходити на співбесіду. Її знайома сказала, що на одній фірмі шукають веб-майстра. Називати цю фірму і наступні не буду. Чому? Бо, не все підлягає публікації. Та й по відношенню до роботодавця, який не зможе захистити свої права, буде некоректно.

Примітка! Як правило, для веб-майстра обов’язкові знання з HTML, CSS (це я знав), хоча б початкові ДжаваСкрипт (трохи також знав), PHP (тут я також мав досвід, хоч і малий) і робота з MySQL (знання з цього питання були майже на нулі - все, що встиг прочитати до співбесіди).

Отже, прийшов я на співбесіду. Мене посадили за стіл. Дали заповняти стандартну анкету: досвід роботи з МС Офісом, стандартним софтом (архіватори, графіка, …), знання ОС (Які операційні системи!? З ОС я знав хіба Віндовс),  досвід програмування під веб, тощо.

Тоді підійшов якийсь “кент”, він зиркнув на анкету і ми почали розмову сам-на-сам.

Примітка! З власного досвіду: якщо співбесіду проводить особа чоловічої статі, то вона (ця особа) обов’язково протягує руку для привітання. Бажано, щоб рука в свою чергу була суха і не холодна. Рукостискання має бути помірним: не сильне і не слабке. При розмові намагайтесь дивитися співрозмовнику в очі, але не перестарайтесь, майте міру! Не схрещуйте руки. Це, як правило, свідчить про ваше небажання розмовляти. Не позіхайте і не показуйте виду, що вам нецікаво чи байдуже. Будьте максимально прямі і відверті. Якщо вам не підходить робота, то кажіть зразу (не витрачайте час ні свій, ні співрозмовника). Важливо також з першого разу запам’ятати ім’я співрозмовника. Якщо вам це вдалось, то намагайтесь вживати його в розмові, щоб наголосити на повазі до майбутнього роботодавця, важливості для вас даної роботи.

Спочатку загальні запитання, щоб зрозуміти з ким вони мають справу (чи я часом не якийсь навіжений, чи дурачок з лікарні ): як звати, де вчусь, чому вирішив працювати в цій сфері, хто розповів про вакансію, …. Слово за слово і я починаю розуміти, що людина передімною нічого “не рубить” у веб-програмуванні, і що це лише один із N щаблів, які мені прийдеться пройти сьогодні. По закінченні розмови до мене підійшов  інший добродій (молодий хлопака), якого відрекомендували, як веб-програміст і “людину-знаючу”.

Він був більш конкретний. Питав про досвід в різних областях Веб’у, про навики роботи зі спеціалізованим софтом, тощо. Питав, чи працював я з Macromedia Dreamweaver (зараз знаю, що для якісної і швидкої верстки - це незамінна штука, як Фотошоп для дизайнера ). І, що ви думаєте. Тоді я гадки не мав, що то таке і з чим його їсти. Зараз трохи соромно. Але…

… Ще про різне ми говорили. Але було то трохи давно і запам’яталось хіба-що одне питання: “Якщо дизайнеру буде потрібно, щоб певне поле типу “input” мало ширину, наприклад, 250 пікселів, то як ви це реалізуєте?”. Я дав правильну відповідь (бо питання, то неважке). А ви знаєте?

Скажу, по-правді, до серйозних (тяжких і громіздких) питань розмова не дійшла. На тому розпрощалися і домовились про зустріч на наступний день, щоб на ділі перевірити (з 09-00 до 18-00).

Наступним днем виявилась п’ятниця. Мені дали різати сайт. Зараз оцінюю його, як дуже середній за складністю з елементами ДжаваСкрипт меню. Спитали про терміни. Я оцінив роботу на 4-ри години (про що потім пошкодував! ). Минав робочий день (обід пропущу), а я досі щось десь прикручував, доробляв, вдосконалював. Біля шостої години ми почали аналізувати результат. “Людішки” з роботи погодилися з тим, що щось таки я вмію, правда темп поки низький. Але на випробувальний тиждень вирішили взяти.

Настав понеділок. Я подумав і вирішив поки не “гнати коней” і зачекати зі статусом “постійно невстигаючого ламера” Так, ви правильно зрозуміли. Я подзвонив і сказав, що не прийду, вибачився за витрачений на мене час.

Що було далі? Створення, розвиток і програмування власних сайтів, набування досвіду вдома, в домашніх умовах. Ну, і не забувайте навчання в універі. Хоча,  кого я обманюю, навряд я тоді вже вчився (тільки то між нами, домовились). Пошуки роботи на певний час припинились.

І, от, знову я вирішив, що не гоже сидіти вдома, що варто йти шукати собі “джобу” для душі і копійчини в кишені.

Тепер я був хлопець не промах. Скліпав своє резюме за всіма канонами, які знайшов в Інтернеті. Знайшов в Гуглі купку сайтів (десь зо 10-15), на яких можна було те резюме помістити і став чекати.

Чекав недовго. Може три дні. Пропозиції по переїзді в Київ з улюбленого Львова я відкидав безапеляційно. Також відкидав пропозиції від’їзду в Польщу на заробітки (Пригадуєте, що я шукаю? Роботу веб-програмістом або щось схоже до цього). Оскільки від природи не вірю в дива, то захмарні пропозиції навіть не розглядав: “нічого не робити і мати велике бабло в інтернеті - це легко!”.

Поміж пропозицій майнула одна дуже достойна і я згодився.

Тут варто зауважити, що цього разу мене оцінювали вже не письмовим чи усним “тестуванням”, а беручи до уваги ті реально-діючі веб-проекти, які я мав (один з них - formula.co.ua). Тому питань на перевірку моїх знань з Веб’у я уникнув. Звичайно запитали за AJAX. Я сказав правду. Сказав, що ні слухом, ні духом. Але взяли веб-програмістом і без цього: вистачило JavaScript, PHP+MySQL. (Про HTML чи  CSS мовчу. Це має знати кожен веб-спеціаліст).

Фірма була солідна і завдання були “нехилі”.  За відносно короткий час я багато там навчився. Що там було? Був… цікавий, дуже веселий і життєрадісний колектив з одного боку і шеф, який ставив максимальні завдання і мав на то право, з іншого. Працював я там немало - трохи більше 3-х місяців. Постійна потреба щось вчити, не бажання брати мене на трудову, робота по суботах та часті затягування нарад в неробочий час трохи мене “напрягали”. І я переглянув своє ставлення до цієї роботи. Повідомив шефа про небажання тут працювати і …

… Так, розмістив повторно своє резюме на кілька десятків сайтів по роботі. Роботи у Львові купа. Тому не прийшлось довго чекати. Дав зо 10 відмов, мені дали зо 10 відмов, відвідав щонайменше 4-5 співбесід в різних кутках міста. Був навіть в одній солідній софтверній орґанізації. Так, там була розробка для потужних компаній зі світовим ім’ям, так, там була стабільність, постійність, впевненість в майбутньому. Але…

Я зупинив свій вибір на невеличкій компанії, що має куди рости з гарними амбіціями, але помірними бажаннями і вимогами. Лише час покаже, чи зробив я правильний вибір. Я не жалію… Краще щось зробити і жаліти про це, ніж жаліти про те, чого не зробив.

А вам бажаю успіхів в пошуках роботи для душі. Хай щастить!